26 квітня  в Україні згадують одну з найбільших техногенних катастроф у світі – аварію на Чорнобильській АЕС та  вшановують  ліквідаторів її наслідків. Своїми спогадами ділиться Олексій Гичка

Минуло вже 37 років з дня катастрофи, яка забрала понад пів мільйона життів. Наслідки аварії ЧАЕС могли бути ще більшими, якби не героїзм і самовідданість людей, які ліквідовували катастрофу і тих, хто заплатив за це власним життям і здоров‘ям. 

Своїми спогадами ділиться ветеран органів внутрішніх справ Олексій Юрійович Гичка, який пройшов випробування  Чорнобиля. 

Колишній працівник міліції, а нині ветеран МВС, полковник міліції у відставці Олексій Гичка був одним із тих закарпатських правоохоронців, хто брав участь у ліквідації катастрофи. На той час він, двадцятирічний лейтенант, проходив службу у Відділі охорони Мукачівського відділу міліції.

Правоохоронець був направлений для несення служби до  міста  Чорнобиль  Київської області. 

«У травні 1988 році я був відряджений на ліквідацію наслідків аварії. «Іржавий ліс», пустельна дорога, села, залишені будинки, напівзруйновані та занедбані алеї, - згадує Олексій Юрійович. - Майже два місяці я пробув там. Основним нашим завданням було забезпечення охорони громадського  порядку у місті, охорона та збереження  державних об’єктів, перевірка транспортних засобів, вантажів, особистих речей. Ми стежили, щоб люди нічого не вивозили із зони ураження,  виявляли мародерів тощо. Здавалося, неповні два місяці роботи в зоні чорнобильської катастрофи – це невеликий термін, але він залишив свій слід в пам’яті та на здоров’ї кожного з тих, хто побував в Чорнобилі». 

Відрядження  молодого офіцера у Чорнобильську зону закінчилось  у липні. Повернувшись додому на Закарпаття, у Мукачево, через проблеми зі здоров’ям, які виникли після участі у ліквідуванні, міліціонер близько пів року перебував на лікарняному.  

Далі Олексій Юрійович продовжив службу у Мукачівському відділі міліції, де пропрацював до самої пенсії. Роботі у  міліції присвятив 27 років свого життя. Офіцер жодного разу не пошкодував про своє небезпечне відрядження.

«Тоді мною керувало почуття патріотизму та обов’язку. Я знав, що наша праця необхідна людям», - зізнається  Олексій Гичка.

Разом із Олексієм Юрійовичем схиляємо голови в пошані до всіх ліквідаторів катастрофи, до тих, хто жертвував собою заради інших, чиї серця були сповнені не страху, а відваги і відданості людям.

Відділ комунікації поліції в Закарпатській області