«Хто піде, як не ми, дітей захищати?» — у пам’ять про бійця штурмової бригади «Лють», капрала поліції Івана Старосту
Іван Староста загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання, але для рідних і побратимів назавжди залишився символом мужності, відданості та сили духу. Йому був лише 21 рік. Він добровільно став до лав об’єднаної штурмової бригади Нацполіції України «Лють», щоб захищати свою країну та майбутнє власної доньки.
1 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Курдюмівка Донецької області загинув боєць об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють», капрал поліції Іван Староста.
Того дня підрозділ вирушив на виконання завдання. Іван ішов першим у колоні, коли поруч стався потужний ворожий приліт. Побратими одразу кинулися надавати допомогу, наклали турнікети та намагалися евакуювати бійця, однак отримані поранення виявилися несумісними з життям.
Мати дізналася про загибель сина наступного дня — 2 жовтня. Поховали Івана 4 жовтня 2023 року в його рідному селі Велика Копаня на Закарпатті.
Іван Староста служив поліцейським взводу №1 штурмового полку «Цунамі» Департаменту поліції особливого призначення у складі об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». До підрозділу він долучився добровільно після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Тоді він сказав слова, які стали для нього життєвим вибором: «Хто піде, як не ми, дітей захищати?»
Після вступу до підрозділу Іван пройшов підготовку та вирушив на фронт. Службу ніс на передовій у Донецькій області. Рідним до останнього казав, що перебуває на навчаннях: «Мамо, я вчуся, не переживай». Мати не знала, що син уже чотири місяці виконує бойові завдання.
Серед побратимів боєць мав позивний «Мольфар» — за спокій, внутрішню силу та вміння підтримати інших у найскладніші моменти. Він швидко зарекомендував себе як вмотивований і відповідальний боєць, який не уникав складних завдань і прагнув працювати максимально ефективно.
Побратими згадують один із його перших бойових виходів. Машина, в якій вони їхали на завдання, потрапила під ворожий удар. Тоді кілька бійців отримали тяжкі поранення, а Іван — лише незначні травми. Без радіозв’язку, під загрозою нових обстрілів, він надав пораненим першу допомогу, наклав турнікети та стабілізував їхній стан. Після цього Іван кілька кілометрів пробіг до іншої позиції, де вийшов на зв’язок із командним пунктом і викликав евакуацію, — згадують розвідники полку «Цунамі» Валерій Грушовець та Артем Драчук.
Під час одного з бойових епізодів Іван, ризикуючи життям, витягував поранених із пошкодженої бронетехніки, — розповідає Валерій.
У підрозділі Іван завжди допомагав іншим. У побуті першим пропонував підтримку: «Хлопці, давайте це зробимо», — казав він і без зайвих слів брався до роботи. Постійно займався спортом, підтримував фізичну форму, ретельно доглядав за спорядженням і зброєю, — пригадує розвідник Артем Драчук, який жив із ним у підрозділі.
Іван Староста народився 14 грудня 2001 року в селі Велика Копаня на Закарпатті. З дитинства був відкритим, щирим і комунікабельним хлопцем. У школі добре навчався, був старостою класу, захоплювався футболом.
Після завершення школи поїхав працювати до Києва. Рано одружився, у подружжя народилася донечка Настя. Він був турботливим чоловіком і батьком, дуже любив свою родину.
За мужність і самопожертву Івана Старосту посмертно нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України», відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих», медаллю «Захисника Вітчизни», а також йому присвоєно звання капрала поліції.
У Великій Копані на будинку, де народився та жив Іван, встановлено меморіальну дошку. Його ім’я увічнене на Алеї Слави в рідному селі, у Виноградові та в Хусті — місті, звідки він вирушив на службу.
Його донечці було лише два роки, коли загинув батько. Тепер вона знає, що її тато — Герой. Дівчинка приходить на могилу та на Алею Слави й каже, що її тато — зірочка, яка захищає її з неба.
Іван Староста назавжди залишиться в пам’яті рідних і побратимів як мужній син України, який став щитом для інших і віддав життя за свободу свого народу. Йому назавжди 21.
Відділ комунікації поліції в Закарпатській області
