6-річна Полінка з Харкова, тікаючи від війни, оселилася зі своєю сім’єю у одному з мальовничих гірських містечок на Закарпатті. Отримавши лист про бажаний подарунок, Святий Миколай не знайшов дівчинку за її звичною адресою. Розшукати нову домівку Полінки допомогли поліцейські. Так вони стали частиною доброї історії про те, що попри будь-які складнощі диво завжди знаходить свого адресата

До початку війни 6-річна дівчинка Поліна проживала з сім’єю у Харкові. Тікаючи від ворожих обстрілів, проїхавши майже всю Україну, вони знайшли прихисток на Закарпатті – у мальовничому високогірному містечку Міжгір’я.

Вже перебуваючи тут, дівчинка вирішила не порушувати добру традицію: кожного року на початку зими писати лист до Святого Миколая. А в листі поділилася з ним своїми переживаннями, сумом за рідними, мрією про те, щоб чимшвидше закінчилася війна, щоб вона нарешті мала змогу обійняти близьких та друзів. А ще – про те, що надзвичайно сумує за своїм котиком Сімбою, який залишився в Харкові, і просить подарунок, який би про нього нагадував – м’яку іграшку.

Миколай ніс для неї «теплий» і «м’який» спогад про домашнього улюбленця. Проте за звичною адресою дівчинку застати не вдалося. Нову домівку Поліни на Закарпатті Миколаєві допомогли розшукати ювенальні поліцейські Міжгір’я: на службовому автомобілі, об’їхавши засніжені вулиці містечка, поліцейські Юлія та Микола привезли Миколая з подарунками до Полінки.

Ця історія не могла закінчитися інакше, адже Полінка знає, що нема нічого сильнішого за непереможні добро і надію. А тих, хто їх береже в своєму серці, диво знайде навіть за 1 212 кілометрів.

Це лише одна історія однієї дитини… Насправді мільйони українських дітей були змушені покинути свої домівки через вторгнення росії в нашу країну. росія забрала життя багатьох маленьких українців та українок, зруйнувала мільйони мрій та сподівань. Але ми сильні! Разом збережемо Україну для наших дітей та не дозволимо їм припинити вірити в дива.

 

Відділ комунікації поліції Закарпатської області