Як зізнається 60-річний ветеран Афганістану ужгородець Володимир Стегура, не забути війну та загиблих бойових побратимів йому допомагає щоденник, який вів щодня на війні.
Сьогодні, 15 лютого, виповнюється рівно 30 років із часу виведення радянських військ із Афганістану та закінчення 10-літньої кровопролитної війни. 15 лютого 1989 року, у день великого християнського свята Стрітення Господнього останній радянський солдат покинув спекотний Афганістан.
Військово-політична авантюра партійного керівництва СРСР коштувала життя, лише за офіційними даними, 15 тисяч молодих радянських солдатів, серед них і трьох тисяч українців.
За офіційними даними, в Афганській війні загинули 53 закарпатці, ще 5 пропали безвісти.
Серед тих краян, яким пощастило повернутися додому живим із афганського пекла – 60-річний Володимир Стегура з Ужгорода. До слова, Володимир Іванович - єдиний від Закарпаття, кого призвали на війну зі служби в міліції.
Володимир Іванович Стегура народився у місті Алмати (Казахстан) у родині радянського військового. В 1979 році він пішов працювати в міліцію Закарпаття. Каже, зробив цей вибір свідомо, за покликом душі. Служив у підрозділах патрульно-постової служби та Державної служби охорони.
У 1985 році, у віці 24 роки, Володимира Стегуру, єдиного із Закарпаття, призвали просто з міліції на військову службу в Афганістан. Там міліціонер Стегура перебував з 15 березня до 29 вересня 1985 року. Ніс службу у складі загону МВС СРСР спеціального призначення «Кобальт». До його обов’язків входила внутрішня розвідка, агентурна робота та участь у бойових операціях. Під час однієї з них правоохоронець отримав поранення.
«Ми транспортували до місця дислокації паливо та боєприпаси. Під час рейду ворог обстріляв нашу колону з мінометів. Я отримав осколкове поранення голови і ніг, але після надання медичної допомоги продовжив несення служби. Тобто, обробили мені рани - і знову в бій», - розповідає Володимир Іванович.
Ветеран Афганістану зізнається, що не забути війну і бойових побратимів йому допомагає щоденник, який він вів в Афгані. У ньому записував кожен свій день на війні. Писав про ворожі обстріли, про поранення та загибель товаришів.
А нині, коли перечитує ці сторінки, згадує загиблих друзів. Вони - живі, усміхнені - поруч, діляться своїми планами на майбутнє...
«Довгий час після Афганістану я підтримував зв'язок з хлопцями, які теж несли там службу. На жаль, час невблаганно минає, і сьогодні всі вони вже залишили цей світ. Згадкою про них є мій щоденник, у якому вони молоді та повні мрій», - каже на завершення нашої розмови Володимир Стегура.
Відділ комунікації поліції Закарпатської області