«Вперше відчув, як сильно може битися серце» — піхотинець стрілецького батальйону поліції Закарпаття Микола Гряділь про службу на передовій
Загроза з неба, мінна небезпека та постійний тиск противника — про свій бойовий досвід на Сході України розповідає поліцейський Микола Гряділь
Микола Гряділь — піхотинець батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Закарпатській області. До служби в бойовому підрозділі він працював в Ужгородському районному управлінні поліції у блоці превентивної діяльності. Згодом, після проходження базової військової підготовки, разом із підрозділом вирушив на Схід України. Перші бойові завдання виконував на Костянтинівському напрямку.
«Це були передові позиції, ворог був близько — на відстані від 500 метрів до кілометра. Велику увагу потрібно було звертати саме на ці моменти, «слухати небо», як прийнято казати»,— пригадує боєць.
За його словами, найбільшу небезпеку становили ворожі дрони та мінометні обстріли. Окупанти активно використовують тактику так званих «м’ясних штурмів»: спершу відправляють непідготовлених або колишніх ув’язнених, відстежують їхній рух за допомогою безпілотників, а вже потім накривають виявлені позиції ударами FPV-дронів та артилерії.
Один із випадків особливо запам’ятався правоохоронцю — окупант, якого взяли в полон, сам не підозрював, що опинився не на своїх позиціях.
«Його взяли в полон, і він розповідав, що командування сказало йому: «Йди в цьому напрямку, там уже є наші позиції, не переживай». Він ішов розслаблено і не очікував, що потрапить до противника», — пригадує Микола.
Одного разу позиції бійців стрілецького батальйону виявив ворожий спостережний дрон, після чого розпочався масований мінометний обстріл. Поліцейський разом із побратимами вирішили відійти до більш укріплених позицій.
«Під час відходу мене врятував товстий стовбур дерева, за яким я сховався — буквально за п’ять метрів від мене стався вибух. Тоді я вперше відчув, як сильно може битися серце», — розповідає поліцейський.
Попри постійну небезпеку, бійці стрілецького батальйону давали відсіч окупантам. Миколі вдалося збити ворожий FPV-дрон із помпової рушниці за кілька метрів від бронемашини, яку той намагався уразити.
Важким випробуванням стали й зимові місяці на передовій. На одній із позицій підрозділ провів 57 днів. Там ворог намагався прорватися бронетехнікою, однак за допомогою безпілотників техніку противника було знищено ще на підході. Під час виходу з позиції бійцям довелося майже п’ять годин рухатися під постійною загрозою ворожих дронів та мін.
«Кілька метрів пройшов, сховався в укриття. І так годинами. Нас з напарником виявив ворожий дрон. Ми встигли сховатися, але не повністю — у результаті отримали акубаротравми від вибуху», — каже Микола.
Попри всі труднощі, найбільше сил захисникам додає підтримка рідних. Вдома на Миколу чекали батьки, дружина та семирічна донька.
«У перші дні після повернення донечка не випускала мене зі своїх обіймів», — пригадує поліцейський.
Відділ комунікації поліції в Закарпатській області
